Історія Храму Христа Спасителя

В одному з мальовничих місць Личаківського району Львова знаходиться вулиця Пекарська. Вона була важливою артерією Личаківського передмістя. Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувались у 1670-1690рр. за ініціативою коронного гетмана Станіслава Яблоновського під керівництвом коменданта Львова Яна Беренса. Вал одного з бастіонів визначив напрямок нижньої частини вулиці. Подальша траса вул. Пекарської (за нинішньою вул. Вітвера) відповідає межі між міськими ланами на поч.18 ст. Назва вулиці за нею закріпилася з 1690р. До цього, з 1544р., вона мала назву Тембжицька або Темричівська. Вулиця, що орієнтована з заходу від вул.І.Франка на схід до Личаківського кладовища має довжину 1.5км. покрита бруківкою, засаджена деревами і забудована будинками в різних архітектурних стилях: віденський класицизм, неоготика (Палац Теркулов-Комело № 50а), французьке бароко(Палац Семенських №19), модерн, сецесія, конструктивізм, сталінський неокласицизм (головний корпус Академії ветеринарної медицини побудований в 1961р. № 50) та новобудови.

Серед цього різноманіття стилів під номером 59 знаходиться єдина на цій вулиці культова споруда – Храм Христа Спасителя. Храм, який з 1992р. належить Всеукраїнській Місії Милосердя «Добрий Самарянин», є колишнім костелом збору Змартвихвстанців (Воскресенців). Сам же збір(zgromadzenie) Воскресенців у Львові виник у другій половині 19ст. і поміщався в приватному будинку, що відповідає сучасній адресі: вул.Пекарська 59. Парцеля (ділянка землі) під цим номером у 1863р. належала міщанинові Альфредові Грейму, який у тому ж році вибудував на ній будинок. У 1869р. Грейм відступив свій будинок Сусанні Гальській, а остання продала його Флоріанові Моравському, який у 1874р. вибудував монастир. На проекті цього монастиря, виготовленого інженером Б.Ростковським зазначено, що дім призначається для монастиря строгого уставу і усі приміщення пристосовуються до монастирського уставу. Очевидно, вже тоді при монастирі була каплиця, оскільки Ф.Моравський звернувся до магістрату за дозволом на вибудування мурованої захристії і дерев’яної мовниці в подвір’ї свого будинку. Проект на її будову також виготовив інженер Б.Ростковський.

Приблизно у 1881р. з ініціативи настоятеля ксьондза Валеріана Калінки і за підтримки св.отця при монастирі Змартвихвстанців повстав інтернат для виховання і навчання української чи, як тоді писали, руської молоді. Куратором інтернату став відомий польський історик і водночас настоятель монастиря (збору) Валеріан Калінка (1826-1886). Інтернат Змартвихвстанців утримував учнів середніх шкіл за малою оплатою або безоплатно. Безоплатні місця в ньому мали українці. Разом з інтернатом існувало «Товариство опіки над уніятами». До цього товариства вписалися митрополит Сильвестер Сембратович і ректор греко-католицької семінарії о. В. Бачинський, які внесли відповідну суму на ціль вищезгаданого закладу.

Будинок інтернату (перша черга) збудований у 1881-1882рр. за проектом архітектора Альбіна Загурського. В 1896-1897рр. за проектом цього ж архітектора вибудувано його другу половину. У 1897р. збудовано криту галерею-перехід над арковим проїздом, яка з’єднала будинок інтернату з будинком костелу.

Нинішній будинок храму збудований за проектом Альбіна Загурського на місці старої розібраної каплиці. Будівництво закінчено в листопаді 1889р. і 25 числа цього місяця магістрат дав дозвіл на відкриття новозбудованої святині.

Даючи дозвіл на будову костелу (каплиці) магістрат застеріг, що будинок каплиці буде в одній регулярній лінії з будинками, що до неї прилягають, тобто вул.Пекарська № 55 і 57 і щоб різаліти (виступи) мали не більше 15 см. Сходи на хори повинні мати 1 м. ширини, а для безпеки повинні бути другі, крім головних, двері.

У 1900р. інтер’єр костелу отримав настінне малювання в романському стилі. Тоді на стінах правої каплички були виконані три образи: «Благовіщення», «Різдво Ісуса Христа» і «Стрітення». На останньому справа внизу зберігся авторський підпис і дата:Garabe… Остання буква в підписі знищена і не читальна. Ці образи виконані в академічному стилі. Головний престол був з мармуру, бічний – з дерева. Вікна отримали кольорові вітражі.

У 1931р. архітектор Вавринець Дайчак виготовив проект реставрації храму.

В наступному 1932р. його інтер’єр розписали в модерновому стилі художники Ян Казимир Смучак і Станіслав Еренфельд, про що сповіщає напис на хорах над аркою бічної галереї:

Za przelozenstwa ks.Wojcecha Cyrwusa przy pomocy komitetu i ofiarami wiernych polichromie kosciola tego proektowali i pomalowali Smuczak Jan Kazimierz Ehrenfeld Stanislaw A.D.1932.

(За настоятеля ксьондза Войцеха Цирвуса при допомозі комітету і жертвами вірних поліхромію цього костелу проектували і помалювали Смучак Ян Казимир, Еренфельд Станіслав року Божого 1932).

Нижче розміщено напис про останню реставрацію: «Під час пастирства єпископа Василя Боєчка у 1994р. пожертвуваннями вірних і жителів Львова реставровано Храм Христа Спасителя Романом Довгаником за участю художників Сопінки, Пилип’яка, Хижняка. Картини храму реставрували художники Сергій Хижняк і Георгій Басюк. Храм освячений 11 вересня 1994р.». С. Хижняк реставрував картини 1900р. «Благовіщення», «Різдво Ісуса Христа» і «Стрітення». Г. Басюк – символічну композицію на сходах, яку малював Ян Смучак. Тоді відреставровано пам’ятну таблицю, присвячену пам’яті історика і настоятеля збору Воскресенців Валеріанові Калінці. Таблиця з чорного мармуру у різьбленому обрамуванні з білого мармуру поміщена на правій (східній) стіні вівтарної частини храму.

Храм Христа Спасителя в архітектурному відношенні трохи відступає від традиційної схеми християнських святинь. Його план має форму нерегулярного прямокутника з різалітами на бічному східному фасаді. З них значно виступає центральний. Вівтар орієнтований на північ. Фасади церкви декоровані пілястрами і аркатурним фризом. Наріжник від вулиці вінчає двохярусна восьмигранна вежа, завершена шпилем з хрестом. Власне ця вежа є тим акцентом, який виділяє святиню з забудови вулиці.

В інтер’єрі, при західній (лівій) і південній стіні, влаштована галерея емпора з хорами. В декорі металевої балюстради емпори використаний символ Ісуса Христа – перша та остання літери грецького алфавіту Α і Ω (Альфа і Омега). Простір церкви перекритий хрестовими і півциркульними склепіннями, пілони прикрашені пілястрами.

У 1932р. храм отримав нову поліхромію замість старої з 1900р. Розписи, які вкривають стіни і склепіння, виконані у модерному стилі і мають декоративний характер. Для орнаментики використані стилізовані гілки винограду і лози, а також різні християнські символи: голуб, чаша, світильник, тернина, арфа, човен, риба, цвяхи. З правої сторони від вівтаря, біля другого входу в храм, знаходиться один з символів християнства – Птах, що годує своїх пташенят власним тілом. Цей символ зображає велику любов і самопожертву спасителя людей Ісуса Христа заради їхнього життя. На склепінні вівтаря зображений символ Христа в образі агнця на книзі з сімома апокаліптичними печатями. На склепінні центральної частини храму у колах представлені символічні зображення з написами-символами на латині.

Перший від вівтаря: VAS SPIRITVALE – посуд духовний. В цьому колі зображений хрест з чашею як символ віри.

У другому колі: SEDES SAPIENTIAE – дім премудрості. В ньому хрест і сидалище або трон.

У третьому колі: VAS INSIGNE DEVOTIONIS – знаменний посуд побожності.

У четвертому – VAS HONORABILE – посуд почестей.

Там же, на склепінні в колах, зображені символи чотирьох євангелистів з пояснюваними написами: ST.IOANNES, ST.MATIHAEVS, ST.MARCUS, ST.LUCAS. На склепіннях і стінах у багатьох місцях в орнамент вплетені монограми Марія, ранньохристиянський символи Христа – Α і Ω – Альфа і Омега.

Монограма , що складена з перших двох грецьких літер слова « Христос» (ХРІСТОС). Ця монограма є одною з найдавніших, що розробили перші християни, як таємний знак своєї віри.

Часто повторюється монограма IHS. Вона розшифровується у трьох варіантах:

1. IESUM HABENUM SOCIYM – Христос – наш товариш, дослівно: Христа маємо за товариша.

2. IESUS HOMINEM SALVATOR – Ісус – збавитель людства.

3. IN HOC SIGNUM – цим знаком переможеш. Іноді над буквою H ставився хрестик, що, власне, знаком хреста переможеш.

Вся поліхромія виконана у теплій кольоровій гамі і це справляє приємне враження для ока.

До збору Воскресенців, крім інтернату, належали прилеглі до церкви будинки збудовані у 1886 і 1897 рр. (арх. А. Загурський).

11 вересня 1994р. після реставраційних робіт, що тривали коло двох років Храм Христа Спасителя був урочисто освячений.

Фото: Стаднік Петро